Главная Новости Для енергозбереження потрібне якісне утеплення будинків

Для енергозбереження потрібне якісне утеплення будинків

28 Апреля 2015

 Кожен мешканець будинку повинен керуватися не тільки випадково почутою інформацією про необхідність утеплення будинків для зменшення витрат коштів на комунальні послуги. Треба в цьому питанні мати більш системне бачення і використовувати принципи, які закладені в нормативних документах, де вказуються необхідні підходи при впровадженні комплексної термомодернізації житлових будинків при їх реконструкції та капітальному ремонті. Такі документи містять рекомендації, побудовані на основі інженерних розрахунків, враховують перспективу довготривалості утримання будинків і передбачають ефективне забезпечення зменшення енергозатрат на утримання житлових будинків.

 З 1 жовтня 2015 року вступить в дію національний стандарт ДСТУ-Н Б В.3.2-3:2014 «Настанова з виконання термомодернізації житлових будинків». Основним завданням документу є: перелік та порядок проведення робіт з комплексної термомодернізації житлових будинків; перелік та вимоги до документації; встановлення вимог до організацій з утеплення; встановлення основних правил експлуатації будинків після їх термомодернізації. Тому вже зараз треба звернути увагу на питання, які приводять до неякісного виконання утеплення.

 Найпопулярніший методом зовнішньої штукатурної системи теплоізоляції в Україні на даний час базується на використанні пінополістиролу (ППС). Не дивлячись на велику кількість переваг, цей метод має й недоліки. З’являються недоліки з різних причин, але основою негативу є незнання або нерозуміння виконавцями самої суті дії системи утеплення. В більшості випадку це пов’язано з недостатньою професійністю виконавців і з низькою технічною підготовкою. Добавляє негативу і низька загальна культура виробництва, невпинне бажання кожного учасника процесу зекономити будь-якою ціною для досягнення прибутку, навіть через втрату якості. На ринку присутні як недобросовісні постачальники цілісних систем, так і окремих компонентів.

 Більшість неякісних систем утеплення виникає за рахунок неправильного виконання робіт. Це наслідки низької кваліфікації персоналу або недбалого відношення до роботи. Проектувальники рідше допускаються помилок, а частина дефектів виникає вже при помилках в експлуатації.

 Найбільш типові помилки при проектуванні виникають при вирішенні певних вузлів штукатурних систем: примикання до парапетів, до накриття, до цоколя, до вікон та дверей. Через помилку в цих місцях виникає висока ймовірність попадання вологи всередину, що може створити умови промерзання утеплювача і його відривання від основи. Штукатурна система повинна бути суцільною, а всі примикання – міцними і герметичними. Наприклад, примикання до вікон виконується з застосуванням силіконового герметику, який запобігає попаданню вологи під утеплювач, а сам утеплювач підсилюється сіткою. 

 Часто помиляються при застосуванні штукатурних систем на фасадній і цокольній частинах будинку, не враховуючи відчутну різницю в умовах експлуатації. Адже на цоколь додатково діють і навантаження всього будинку, і волога (як грунтова, так і поверхнева). При  монтуванні системи, цю частину стіни треба відділяти від фасаду спеціальним деформаційним швом. Подібні розсікання по периметру потрібно робити і при створенні штукатурних систем на будинках з висотністю понад 25 поверхів.

 Допускають помилки при проектуванні систем утеплення стін , виконаних з пористого бетону. Виникає ряд серйозних проблем, якщо теплотехнічний розрахунок утеплення виконано неправильно і використано більш тонкий шар пінополістиролу. В цьому випадку точка роси може опинитися на межі матеріалів або в пористому бетоні, який буде накопичувати вологу. Втратиться ефект теплотехнічної переваги стіни і погіршиться міцність конструкції.

 Помилки монтування починаються з непідготовленої основи (стіни). Незначні (до 2 мм включно) тріщини і впадини розчищаються металевою щіткою від залишків втраченого матеріалу. Впадини поверхні розміром до 10 мм включно після розчищення грунтують і вирівнюють розчинами на основі сухих будівельних сумішей. Виступи понад 10 мм ліквідовують.

 Часто ігнорують такі операції, як очищення основи від матеріалів, які зменшують адгезію клею. Вирівнювання основи дуже часто проводять клеєвими сумішами, що є дуже значним порушенням, адже при створенні штукатурних систем шар клею повинен бути достатньо тонким.

 Після підготовки поверхонь стін і цоколя, а також деформаційних швів необхідно виконати операцію закріплення плит утеплювача шляхом приклеювання – суцільним, маячковим або полосовим методом; потім їх механічно фіксують за допомогою дюбелів, анкерів і т.п. Але на практиці, ППС часто кріплять або тільки шляхом приклеювання або тільки механічним способом.

 Ще один поширений промах – неправильний вибір типу і довжини дюбелів, що повинно розраховуватись для кожного типу стіни окремо. В бетонну основу повинно входити не менше 5 см, в цегляну – 10 см, в пористий бетон – понад 10 см. Особливу увагу треба приділяти краям, де найбільше вітрове навантаження – число дюбелів тут треба збільшити на 30%.

 ППС не завжди мають правильну геометрію, тому при монтуванні утворюються щілини між плитами. Їхній розмір не повинен перевищувати 2 мм. В іншому випадку ці щілини слід заповнити полосками з пінополістиролу або монтажною пінкою.  

 Плити ППС повинні розміщуватися на стіні в «шаховому» порядку, щоб не було суцільних швів як на поверхні стіни, так і на кутах будинку. В кутових зонах потрібно влаштовувати зубчасте затискання кінців.

 Неправильним є рішення замінити запроектований матеріал утеплення з мінеральної вати на пінополістирол чи навпаки. В проекті враховані гідроізоляційні і декоративно-захисні властивості кожного з цих утеплювачів, які мають суттєво різні характеристики.

 Перші поверхи доцільно укріплювати подвійним армуванням з використанням як антивандальних сіток, так і шляхом нанесення двох шарів армуючої сітки.

 Дуже «економлять» монтажники і при створенні гідрозахисного шару, він виходить настільки тонким (замість 3 мм – всього 1-1,5 мм), що нездатний повністю виконати свої функції. А замість передбаченого легкого декоративно-захисного шару, будівельники часом використовують більш важкі облицювальні матеріали: керамічну плитку, натуральне каміння. Після цього може відбутися розривання або утеплювача, або клеєного шару.

 Має значення і температурний повітряний режим, під час якого ведуться монтажні роботи – має бути в межах понад +5ºС, але не вище 30°С.

 Якщо на утеплену стіну встановлюють кондиціонер або водостоки, то повинна проводитися герметизація порушених місць, де пройшли елементи кріплення. 

 Більшість звинувачень в неефективності ППС виникає через непрофесійність або некомпетентність виконавців. Проблеми виникають там, де використовують НЕ ТОЙ матеріал НЕ за тією технологією.